k2FtbBdWr1

Делегація Кам’янеччини взяла участь у вшануванні отця Михайла Вербицького

DSC00559 - Копія

4 березня делегація Кам’янеччини взяла участь в урочистостях з нагоди 203-ї річниці від дня народження отця Михайла Вербицького в селі Млини (Республіка Польща).. “Бажаю вам цікавої поїздки, приємних вражень, щасливо повернутися додому”, – побажав учасникам делегації голова райдержадміністрації Володимир Кирилич.

“Ми щиросердечно вдячні Володимиру Кириличу за організацію вшанувань української національної пам’яті, дякуємо за комфортний автобус і заносимо до Всевишнього молитви за його здоров’я. Для нас ця поїздка – проща”, – сказала учитель Ірина Калітовська.

43 особи з Кам’янка-Бузького району, серед них державні службовці, педагоги, представники молоді відвідали храм у селі Хотинець, який належить УГКЦ, взяли участь в Урочистій Святій Літургії. Пізніше група переїхала до Млинів – у село в якому отець Вербицький був парохом, взяла участь у панахиді та громадському віче. Надія Ткалич і Уляна Сайкевич поклали кошик синьо-жовтих хризантем від громадськості Кам’янка-Бузького району до могили о. Михайла Вербицького.  На плечах у них – барвисті хустини, перед могилою вони клякнули і перехрестилися, вклонилися великому Слузі Божому. 

В Урочистій Святій Літургії в селі Хотинець настоятель храму св. Івана Хрестителя з Перемишля виголосив Євангеліє від Марка про оздоровлення паралітика. Отець розповів, як Ісус промовляв до людей живим, новим, зрозумілим словом, подібним до меча, який прориває людське єство, сягає глибини людської душі. Не було сучасних мас-медіа. “Господь і нині відчиняє нам двері покаяння. Бо немає людини безгрішної. І треба каятися, це Євангеліє є заохоченням кожного з нас до покаяння у Святій Тайні Сповіді, до очищення своїх гріхів, відпущення і прощення. Як оздоровлений паралітик почерпнув силу, так і грішник у сповіді отримує прощення, силу для протистоянню всякому злу, гріхові. Закони аскетичного, духовного життя також переносяться на суспільне життя. Очищення і прощення є з користю для мене, моєї родини, мого суспільства, моєї держави України. Адже скільки людей буде чесних, настільки народ і суспільство буде чеснішим”, – сказав проповідник. Забігаючи наперед скажемо, що пізніше біля храму в селі Млини нашій групі пощастило зробити із священиком спільну світлину.

Ми бачимо, як чотири друзі вносять паралітика. “І так само в нашому житті, в нашому суспільстві, може щось треба комусь змінити у своєму житті, у певній структурі, в державі, щоб можна було оздоровитися. Ця віра тих чотирьох осіб повинна в якийсь спосіб нас сьогодні мобілізувати, тих, які працюють для своїх родин, для свого суспільства, для своєї держави, – звернувся священик до перших осіб Львівської, Тернопільської, Івано-Франківської області, всіх вірних.

Вшанувати отця Михайла Вербицького приїхало багато делегацій. Майоріли десятки державних прапорів Україна. У руках у людей – квіти, засвічені лампадки. У виконанні хору Новояворівщини велично і піднесено звучав Державний Гімн України, інші твори Михайла Вербицького. Титана Української культури, який працював не для себе, а для людей, який служив Богові і працював для своєї Батьківщини. Сьогодні він, віримо, молиться  разом з нами, людина великої віри, яка працювала, творила для Бога. Бо знав, що добре – є вічне. Про це ми повинні зажди пам’ятати. Не те, що ми здобуваємо матеріальне, а те, що має вартості духовні.

Вже в автобусі ми ділилися враженнями. “Сьогодні я вперше почув, як звучить молитва “Отче наш…”, до якої я колись написав музику. До цих святих слів можливо й багато писали музику. Але коли до мене подзвонила Уляна з Яворівщини і сказала: “Євген, ми “Отче наш…” співаємо – одна і та сама мелодія, одна і та сама мелодія, може би ти щось написав нове. Я відповів, що це дуже тяжко писати мелодію до такої молитви, це мусить бути якийсь поштовх до того. Так сталося, що я дійсно сів і написав, розписав на три голоси, бо вона просила для жіночого хору. А сьогодні на могилі отця Михайла Вербицького молитва прозвучала у чотириголосному виконанні, вони дописали чоловічу партію – баси. Я тішуся, бо перший раз почув свою “Отче наш…”. І напевно то є Божа воля, що я поїхав у Млини”, – сказав Євген Заставний.

-А скільки ви маєте своїх пісень?

-Ой, багато, я видав зараз десять книжечок, а в кожній книжці мінімум двадцять пісень. Зараз хочу видати збірочку пісень, яких я ще ніде не публікував, є дуже багато їх написано, але частина ще в чорновому варіанті. Бо нещодавно зустрічався зі своїм учнем Ігорем Біликом, він видав книгу “Білий птах”. І щось таке подібне хочу видати, учень вже мене випереджає в тому плані, – відповів наш талановитий краянин.

-Які Вам пісні до душі, патріотичного, ліричного, народного характеру?

-У мене є всі: про любов і про війну, – продовжив Євген Заставний, –  Я ніколи не думав, що буду писати пісні про війну. Але написав на слова Левка Воловця “Небесна сотня”, є інші твори. Ось нещодавно дуже гарно прозвучала моя пісня “Тривожний час” у виконанні викладача Жовтанецької музичної школи Володимира Логіна, це було під час візиту в Жовтанецьку ОТГ делегації з Волновахи. Ви собі не уявляєте, керівник групи стояв, а йому сльози текли… Попросив дати їм слова цієї пісні, ми так скоренько надрукували її, зробили таку гарну обкладиночку і подарували групі із Донеччини.

Мистецтвознавець Василь Івашків додав: “Яке дивовижне життя. Крила успіху, визнання сягнули людину там, де, можливо, можна було й не сподіватися. З якою великою гідністю, і з якою великою скромністю прийняв цей успіх надзвичайно талановитий, добрий, щедрий, неймовірно інтелігентний наш рідний композитор. Я дякую Вам і пишаюся Вами. Бажаю щастя, нових творів і талановитих виконань”. У нашому автобусі всі щиро аплодували голові районної організації Всеукраїнського товариства „Просвіта” ім.Тараса Шевченка, директору Жовтанецької музичної школи Євгену Заставному.

У Польщі ми відвідали дві дерев’яні церкви, в яких збережено розписи, ікони, ошатне церковне подвір’я. “У тому коловороті сьогодення ми не завжди розуміємо те величезне тепло, яке виплекане душами, яке виплекане розумом, руками, можливо не таких освічених, але дуже щирих трудівників – наших батьків, прадідів, прапредків. Неймовірно було сьогодні дивитися на ті старовинні ікони, на те бачення світу, дивовижне, в дереві і скромній фарбі, в ликах святих. Якось мені Бог дарував помандрувати Європою, побачити скарби різних народів, але перед нашим старовинним український іконописом  – стаю на коліна, душа радіє. Страшні лихоліття пройшли, а Бог і люди берегли ці старовинні храми, які ми побачили у Хотинці і Млинах. Нам би так берегти у своєму рідному краї – Кам’янеччині – перлини сакральної культури – архітектурні пам’ятки. І зробити їх такими ж центрами паломництва, крок за кроком: хто розумом, хто працею, хто гривнею… Ми стоїмо перед таким завданням, його потрібно швидко зробити, щоб залишити по собі нащадкам красивий і цінний слід. Я побачив там стареньку пані, яка з ціпком йшла до храму, зав’язана у простеньку хустину, як і наша бабця. Це мене схвилювало, і подумав собі, все як у нас. А щоб прославити свій край – можливо в ньому зародити фестиваль із родинного гнізда щоби наші українці, розкидані по світу, приїхали і собі спільно з нами поспівали, можливо біля ватри…,- так розмірковував Василь Івашків.

«Другий день поспіль ми тут, у Польщі, збираємось, щоб вшанувати українську історію. Вчора відзначали трагічний день, коли 366 невинних людей були замордовані в Павлокомі, тільки за те, що вони говорили українською, молились українською і любили свою землю. А сьогодні недалеко від Явірника-Руського, поруч із церквою, в якій служив отець Вербицький, ми вшановуємо нашого українського генія. Людину, яка подарувала нам один із наших символів – Гімн. Ті, хто сьогодні тут, і приїжджають щороку вшанувати отця Вербицького, утвердили постулат: кожен українець має за своє життя побувати в святих для нашої нації місцях, зокрема в цім селі, де покоїться автор Гімну. Віддати йому шану означає розуміти хто ми є і куди ми рухаємось. По-справжньому Україна буде там, де говорять українською, де моляться цією мовою і там де є українські могили. Ніхто і нічого в цьому світі нам не страшні, бо за нашими плечима велика історія, а перед нами – велике майбутнє», – наголосив під час промови голова Львівської обласної державної адміністрації Олег Синютка. Ці слова додали теплоти від виконаного обов’язку перед Богом і перед світлою пам’яттю великих українських патріотів.

 


Розповісти у соціальних мережах



Ще більше новин:

На посаду керівника Фіскальної служби Львівщини претендують Ігор Кондро та Василь Лемішовський
Міністр молоді та спорту України подякував Львівській ОДА за успішно проведену семінар-нараду
Наступного року на субсидії виділяється 34 мільярди гривень і продовжується програма енергоефективно...
Володимир Кирилич провів понеділкову нараду
Іванна Дяківнич: Нехай новий навчальний рік буде кращим за попередній і всі наші бажання стануть реа...
Працювала творча майстерня вихователів-методистів ДНЗ