k2FtbBdWr1

У найважчі часи ми можемо вистояти тільки в єдності і любові

DSC00152 - Копія

20 лютого голова райдержадміністрації Володимир Кирилич, голови районної ради і міської рад Тарас Келеберда та Олег Омелян взяли участь у вшануванні пам’яті Героїв Небесної Сотні. Захід відбувся у міському сквері імені Героїв Небесної Сотні. Незважаючи на холод, помолитися за Новітніх Героїв прийшло досить таки багато людей. У багатьох в руках були засвічені лампадки – символ віри і невмирущості подвигу наших земляків, краян – переважно молодих людей, які були цвітом нації. Вони мали мрії, наміри, любили своїх рідних, а найбільше любили Україну, прагнули кращого майбутнього для своїх дітей, української держави.

Екуменічну панахиду відслужили настоятель храму УГКЦ св. Миколая о. Юрій Мовчан, настоятель храму УГКЦ Різдва Пресвятої Богородиці о. Володимир Котоус, настоятель храму УАПЦ Успіння Пресвятої Богородиці о. Василь Мороз та настоятель Санктуарію РКЦ Ісуса Вмираючого Милятинського к. Гжегож Зомбек. Від влади та громадськості були покладені корзини квітів до банера Героям Небесної Сотні та Новітнім героям. У небо злетіли білі кульки –  як символ невмирущості їх подвигу, присутні схилили голови у хвилині мовчання. 

Звучала мелодія “Пливе кача по Тисині…”. Вона навівала спогади про ті страшні дні, коли чотири роки тому під ці звуки в домовинах, накритих синьо-жовтим стягом, проводжали в останню путь невинно вбитих людей, які вийшли на Майдан, щоб відстояти свободу і гідність людини. В них стріляли беркутівці, але за чиїм наказом – досі невідомо. «Ніхто більшої любові не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх». (Ів.15,13). Отець Володимир пригадав молодь, яка з любові до Батьківщини вийшла на Майдан і своїми грудьми захищала незалежність, захищала кожного із нас: “Вони, як і Христос, – віддали життя за спасіння багатьох. Адже та тоталітарна машина тягнула нас у безодню диктатури і завдяки цим юнакам і дівчатам було зупинено цю диктатуру…О, мамо, як хочеться жити!.. Віриться, що вони загинули не марно. То ж, нехай у наших серцях завжди палає вогонь любові до Бога і до цих Новітніх Героїв”.

Людей, які захищали Україну, ми називали патріотами, сміливцями. Але ми ніколи не ототожнювали їх із небом – Небесною Сотнею. Тому, що багато із тих людей, як колись так і тепер, зі зброєю в руках захищали Україну. Ця Небесна Сотня вийшла на столичний Майдан без зброї, вона вийшла із простими щитами. “Їх єднали три найбільші Божі чесноти: ВІРА, НАДІЯ і ЛЮБОВ. Віра – що добро переможе зло, надія – що буде краще майбутнє для дітей і любов – до України.  Ми сьогодні повинні запитати себе, чи ця жертва торкнулася нас з вами, чи ми достойні цієї жертви? Бо ці люди віддали своє життя за нас з вами, за наше майбутнє, за мою дружину, за мою дитину, за всіх нас. Ми сьогодні молимося і просимо для цих людей вічного спокою, але вічний спокій вони будуть мати лишень тоді, коли ми з вами будемо мінятися, будемо ставати кращими. Нехай ця молитва провадить нас до того, чого вони би хотіли, і до того, чого не хочуть наші з вами вороги, – до єдності і до любові. Герої ніколи не вмирають, нехай ця єдність і любов будуть у нашому житті, бо тільки тоді ми можемо вистояти у найважчі для нас часи”, – сказав о. Юрій.

Разом з усіма молився ксьондз – поляк, але стояв з нами на молитві тому, що ці люди захищали і його. Духівник пригадав, як чотири роки тому не виходили з каплиці,  молилися за мир, молилися за єдність, щоб Бог дарував спокій. Дуже багато було підтримки від друзів, родичів: “Підтримки не тільки для мене, але усього українського народу. Це для мене великий знак, хоча між нами є різні часом історичні проблеми, але все рівно ці два народи можуть жити в мирі, ми сусіди і ми маємо допомагати один одному, шукати того, що спільне. Я думаю, що вони пролили кров, віддали життя і за мене, те щось спільного у нас. Я буду завжди їм вдячний. Папа Іван Павло ІІ, святий, великий друг України, який відвідав цю землю, сказав, що свобода – то є дар від Бога, але це теж і завдання. Дар, який ми маємо правильно використати, завдання, яке ми маємо виконати.

І часом це завдання вимагає від нас жертви. Герої  пожертвували свої життям. Тому стоїть питання: чим я жертвую сьогодні, щоб жити у справжній свободі, щоб жити в мирі. Бог не від усіх вимагає жертви крові, а від вибраних. Але від усіх вимагає жертви нашої щоденності. Щоби ми могли пожертвувати своїм егоїзмом, своїми амбіціями, іноді своїми думками, задля спільного добра, для добра всього народу. Нехай ці герої будуть важливими для нас, для обох народів, нехай це все допоможе нам будувати справжню Божу свободу”.


Розповісти у соціальних мережах



Ще більше новин:

Представлення першого заступника РДА
Пропозиції Дернівської сільської ради до проекту закону України " Про внесення змін до Конститу...
В Україні можуть створити державний фонд розвитку громадянського суспільства
Триває об'їзд районів: голова ОДА та керівники правоохоронних структур зустрілись з громадою Золочів...
Володимир Кирилич провів особистий прийом громадян
Прийом на навчання слухачів, які навчаються за державним замовленням НАДСУ